| Головна » Статті » Філософія » Онтологія |
Деконструкція принципу αρχη
 Волковинська В. Деконструкція принципу αρχη / Вероніка Волковинська. // Матеріали студентської наукової конференції Чернівецького національного університету (13-14 травня 2008 року). Філософсько-педагогічні науки. — Чернівці : Рута, 2008. — С. 21-22.Найпершою інтенцією філософського мислення заходу була ідея αρχη, такого початку, що міг би пояснити народження і загибель речей, який своєю вічністю забезпечував б сталість серед змін видимого світу, а єдністю — спільну розумну основу і смислове пояснення для різноманітних подій у світі. Надійність αρχη повинна бути подібною до надійності ґрунту під ногами. Власне заради цієї надійності, впевненості у буттєвій приналежності оточуючого світу і формулюється ідея αρχη. Пошук такого початку трансформувався в історії західної філософії аж до свого самозаперечення, його ініціатор — Жак Дерріда. Постмодернізм виконує роль самозаперечення західної культури. Це викриття її головних намірів і прагнень та спроба позбутись їх. Головним бажанням західної культури, її рушійною силою Дерріда вважає прагнення повноти буття, причетності до буття. На нього спрямовується вся майстерність деконструкції, а особливо — на принцип αρχη, адже він підкорений прагненню буття. Аρχη покликане забезпечувати тривку присутність у плинності, острів вічного теперішнього поряд із небуттям минулого і майбутнього. Прийом деконструкції в даному випадку полягає в тому, що Дерріда і сам пропонує αρχη, принцип влаштування світу, що пояснив би усе існуюче і неіснуюче та водночас був би основою певного способу життя людини. Ім’я йому — différance, гра відмінності, розрізнення у просторі і часі. Це протилежність наявності і тотожності. "Наявність являє собою єдність «тут і тепер», теперішнього моменту і даного місця. І ця єдність розбивається розрізненням (différance)" [1, с. 24]. Час виявляється вічним запізненням, марністю прагнення встигнути за буттям, простір — сукупністю інтервалів і дистанцій. Отже, постмодерністське αρχη — протилежність присутності, наявності, вічності, це заперечення самої ідеї αρχη як забезпечення ґрунту і 21
руйнування світу присутності зсередини, тим самим засобом, яким цей світ конструюється в межах західної філософії.
Différance — це не першопринцип, не першооснова буття, а радше запитання, сумнів у законності уявлень про існування первинної присутності, такої точки відліку, після якої вже не може виникати сумніву у присутності, наявності тут і зараз всього іншого, нею породженого. Те, що differance є грою відмінностей, не означає, що в якості джерела воно існує до відмінностей як проста наявність, цілісність і самототожність. "Différance — не-цілий, не-простий «початок»; це — структуроване і відрізняюче джерело відмінностей" [2, с. 138]. Розрізнення як таке не існує, оскільки воно не є буттям у теперішньому. І тим більше воно не може конституювати буття-теперішнім, не може бути його початком. А якщо так, чим є той світ, αρχη якого — гра відмінностей, порожнеч, не-присутність? Світ більше не є вічним буттям, втіленим у мінливому, присутністю тут і тепер, сукупністю сущого, буттєвість якого не викликає сумнівів. Буття взагалі не зустрічається у горизонті людського існування, адже все, що нам доступне — це не повнота буття, а тільки світ знаків і слідів. Гра відмінності (différance) є єдиною людською "реальністю". Це світ без ґрунту, світ-примара, щезаючий світ не-існування — тобто втілення усіх найгірших кошмарів західної культури. І в цьому світі необхідно навчитись жити — не випадково останнє інтерв’ю Дерріда має саме таку назву — "Нарешті навчитись жити". А це означає навчитись помирати, приймати людську смертність, тобто навчитись приймати відсутність буття. Саме цьому вчить світ без ґрунту, без гарантії присутності, світ відмінностей, і, можливо, деконструкція ідеї αρχη викликана саме бажанням нарешті навчитись жити. Список використаної літератури:
1. Автономова Н. Деррида и грамматология // Деррида Ж. О грамматологии. — М.: "Ad Marginem", 2000. — 512 2. Деррида Ж. Differаnсе // Гурко Е. Тексты деконструкции. Деррида Ж. Differаnсе. — Томск: Издательство "Водолей”, 1999. — С. 125-159. 22
| |
| Переглядів: 658 | |
| Всього коментарів: 0 | |