Волковинська В. О. Принцип соціальної феноменології та поняття «ситуація» / Волковинська В. О. // «Дні науки філософського факультету ― 2011», Міжн. наук. конф. (2011 ; Київ). Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету ― 2011», 20-21 квіт. 2011 р. : [матеріали доповідей та виступів] / редкол. : А. Є. Конверський [та ін.]. ― К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2011. ― Ч. 4. ― С. 20-22.

Cоціальна феноменологія пропонує такий спосіб дослідження соціальної реальності, що стосується експлікації основ формування самого

20

досвіду соціального життя. Феноменологічний підхід у соціальній філософії та соціології переорієнтовує увагу дослідника із сприйняття та опису фактичності соціальної реальності на опис конституювання цієї соціальної реальності в інтенційній роботі свідомості. Таким чином, головне завдання феноменологічної соціології полягає у пошукові тих структур, що забезпечують зустріч із соціальним, уможливлюють конституювання соціальної реальності як самостійної сфери реальності.

Ключовим феноменом соціальної реальності А. Шютц вважає «соціальну дію», запозичуючи це поняття в М. Вебера. Американський соціолог приділяє значну увагу питанню про критерії раціональності такої дії, чим безперечно продовжує міркування засновника «розуміючої соціології». Проте, це поняття важко назвати релевантним феноменологічним засадам репрезентованого А. Шютцом напряму в соціології. Адже подальше розкриття «соціальної дії» сприятиме опису соціальної реальності у тому її фактичному зрізі, який феноменологічна соціологія повинна редукувати. Поняття «соціальної дії» у тому вигляді, як воно визначається А. Шютцом, загалом не сприяє виконанню завдання із опису того, як власне соціальна реальність стає фактичністю у досвіді учасника соціальної взаємодії.

На наш погляд, можливість виокремлення структур цього становлення тісно пов’язана із описаним А. Шютцем феноменом «біографічної ситуації». Американський соціолог притримується того погляду, що повсякденний досвід організований у формі типовості. Всі унікальні об’єкти та події сприймаються такими тільки на фоні уявлення про горизонт типових об’єктів та подій. Те, що в певному об’єкті сприймається як характеристики виду, а що — як характеристики унікальні, залежить від попереднього досвіду спостерігача та мети його спостережень, спрямованості його уваги. Таким чином А. Шютц описує ту ж ідею конституювання інтенційних об’єктів: «все наше знання по світ, як повсякденне, так і наукове, містить конструкти, тобто набір абстракцій, узагальнень, формалізацій та ідеалізацій, що відповідають певному рівню організації мислення. Строго кажучи, не існує чистих та простих фактів. Всі факти з самого початку відібрані із загального контексту діяльністю нашого розуму. Отже, вони завжди інтерпретовані» [Шюц А. Избранное: Мир, светящийся смыслом / Альфред Шютц ; [пер. с нем. и англ]. — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2004. — с. 8]. Залежність інтерпретації від минулого досвіду та очікувань та актуальної проблеми інтерпретатора можна вважати очевидною. В припущеннях А. Шютца важливе те, що «насущна проблема» вважається похідною від обставин повсякденного життя. Останні А. Шютц і називає «біографічною ситуацією». Виділення такої конкретної структури в організації досвіду є дуже важливим кроком. Однак, весь потенціал такого виділення не був повністю використаний соціологом: він говорить про визначеність «біографічної ситуації» лише у зв’язку із необхідністю підтвердження принципу «суб’єктивної інтерпретації» соціальної дії, висунутого М. Вебером у його «розуміючій соціології». Суб’єктивна інтерпретація дій учасника соціальної інтеракції, тобто розуміння смислу, що вкладає у свою дію сам цей

21

учасник, необхідна саме тому, що кожен знаходиться у своїй унікальній ситуації і діє відносно неї. Тому адекватним методом гуманітарних наук повинен бути метод розуміння, а не пояснення.

В феноменологічній соціології А. Шютца концепт «біографічної ситуації» грає роль підтвердження необхідності розуміння суб’єктивного тлумачення смислу соціальної дії. Однак, поняття «ситуації» як такої не вичерпується її впливом на мотиви та цілі соціальних дій. Так само як «подія» є не лише об’єктом типізації, як  це видно в Шютцевому аналізі сприйняття типового та унікального. Набагато важливішим є те, що ці структури — подія та ситуація — можна описати з точки зору конституювання в їх межах досвіду соціального.

22